Відомий Берлінський міжнародний кінофестиваль 2025 року знову стане свідком історичного моменту: документальний фільм "Стрічка часу" від Катерини Горностай потрапив до основної програми конкурсу. Ця подія має особливу вагу для України, адже востаннє український фільм брав участь у цьому престижному заході понад 25 років тому.

"Стрічка часу": занурення в шкільну війну

Фільм "Стрічка часу" не просто розповідає про війну, а пропонує глядачам глибоко зануритися в реалії шкільного життя під час цих важких часів. Від Черкас до Бородянки, від Харкова до Бучі — цей фільм показує, як освітній процес триває в різних куточках країни. Особливо емоційною є сцена з похороном в Ромнах на Сумщині, що додає фільму ще більшої драматичності.

"Наш фільм не має на меті розказати історії своїх героїв... Але натомість "Стрічка часу" занурить глядача в життя українських шкіл під час війни", — розповіли творці фільму.

Виклик і відповідальність для Катерини Горностай

Катерина Горностай, режисерка фільму, визнає, що участь у Берлінале — це не лише велика честь, але й серйозна відповідальність. Її попередня робота "Стоп-Земля" вже отримала нагороду "Кришталевий ведмідь" у 2021 році, але "Стрічка часу" — це новий виклик для режисерки.

Потужний меседж для світової спільноти

Проект ініційовано громадською спілкою "Освіторія", яка стала виконавчим продюсером фільму. Зоя Литвин, засновниця "Освіторії", підкреслила важливість цього проекту: "Ми хочемо нагадати світові, що війна в Україні триває, а її діти та вчителі платять надмірну ціну за можливість скористатися базовим людським правом — правом на освіту".

Перспективи і значення для українського кіно

Фільм вже отримав нагороду Eurimages New Lab Outreach Award 2024, що свідчить про його високий рівень та потенціал. "Стрічка часу" не лише привертає увагу до важливих соціальних проблем, але й відкриває нові горизонти для українського кінематографа на міжнародній арені. Цей проект має шанс не лише здобути "Золотого ведмедя", але й стати символом надії та відродження для всієї країни.

Editor: Emiliia Morozova